Розчин для ін'єкцій Енрофлоксацин 50 антибіотик бактерицидної дії 10 мл Продукт

Опис

Інструкція

ЕНРОФЛОКСАЦИН-50 для ін’єкцій (розчин для ін’єкцій) Опис 1 мл препарату містить діючу речовину: енрофлоксацин – 50 мг. Допоміжні речовини: спирт бутиловий, калію гідроксид, вода для ін’єкцій. Фармакологічні властивості АТСvet QJ01, антибактеріальні ветеринарні препарати для системного застосування (QJ01МA90, енрофлоксацин) Енрофлоксацин – синтетична речовина, що належить до групи фторхінолонів. Він проявляє бактерицидну активність шляхом зв’язування субчастин А ДНК-гірази бактерій. Результатом дії є селективне інгібування активності цього ензиму. Фермент ДНК-гіраза є топоізомером. Це клас ензимів, які беруть участь у реплікації, транскрипції та рекомбінації бактеріальної ДНК. Фторхінолони також взаємодіють із бактерією і в статичній фазі, змінюючи проникність клітинної стінки бактерій (діють у латентну і фазу розмноження, тобто мають постантибіотичний ефект). Ці механізми дії енрофлоксацину забезпечують швидку втрату життєздатності мікроорганізму. Різниця між мінімальною бактерицидною та інгібуючою концентрацією енрофлоксацину незначна. Енрофлоксацин діє бактерицидно проти грамнегативних (E. coli, Haemophilus spp., Pasteurella spp., Salmonella spp.) і грампозитивних (Staphylococcus aureus, Streptococcus spp. та інші) мікроорганізмів та мікоплазм (Mycoplasma bovis, M. hyopneumoniae). Після підшкірного введення препарату телятам та собакам, або внутрішньом’язового застосування поросятам, енрофлоксацин дуже швидко абсорбується завдяки високій біодоступності. Його високі концентрації виявляють в жовчі, нирках, печінці, легенях і в репродуктивній системі (включаючи секрет і тканини передміхурової залози). Терапевтичні концентрації також досягаються в кістках, синовіальній, внутрішньоочній, плевральній рідинах, шкірі та м’язах. Так як енрофлоксацин має високий рівень розподілу, його концентрації в тканинах та органах, зазвичай, вищі, ніж у сироватці крові. Тому, якщо препарат використовують згідно з листівкою-вкладкою, то мінімальні інгібуючі концентрації енрофлоксацину підтримуються в усіх органах та сироватці крові. Найбільша концентрація антибіотика реєструється в легенях, печінці, нирках, кишківнику та м’язовій тканині. В низьких концентраціях виявляється в цереброспінальній рідині, досягаючи рівня тільки 6-10% від концентрації його в сироватці крові. Максимальна концентрація в крові досягається через 1,5-2 години після введення та утримується протягом 6 годин, терапевтична концентрація – протягом 24 годин. Енрофлоксацин метаболізуєтся до різних, менш активних, метаболітів, ніж початкові з’єднання. Приблизно 30-40% циркулюючого енрофлоксацину метаболізуєтся до ципрофлоксацину. Виводиться через нирки та з жовчю. Застосування Телята (до 3 місяців): лікування тварин, хворих на септицемію (спричинену Escherichia coli), гострий артрит (спричинений Mycoplasma bovis), а також при захворюваннях органів дихання (спричинених Pasteurella multocida, Mannheimia haemolytica та Mycoplasma spp.), травного каналу (спричинених Escherichia coli), викликаних мікроорганізмами, чутливими до енрофлоксацину. Вівці: лікування тварин, хворих на септицемію (спричинену Escherichia coli), мастит (спричинений Staphylococcus aureus та Escherichia coli), а також при захворюваннях органів дихання, спричинених мікроорганізмами, чутливими до енрофлоксацину. Кози: лікування тварин, хворих на септицемію (спричинену Escherichia coli), мастит (спричинений Staphylococcus aureus та Escherichia coli), а також при захворюваннях органів дихання (спричинених Pasteurella multocida та Mannheimia haemolytica) та органів травного каналу, викликаних мікроорганізмами, чутливими до енрофлоксацину. Cвині: лікування тварин, хворих на септицемію (спричинену Escherichia coli), а також при захворюваннях органів дихання (спричинених Pasteurella multocida, Mycoplasma spp. та Actinobacillus pleuropneumoniae) та органів травного каналу, викликаних мікроорганізмами, чутливими до енрофлоксацину. Собаки: лікування тварин при захворюваннях органів травного каналу, органів дихання та сечостатевої системи (простатит, допоміжна антибіотикотерапія піометри), шкірних та ранових інфекціях, отитах (зовнішнього вуха/середнього вуха), що спричинені мікроорганізмами (Staphylococcus spp., Escherichia coli, Pasteurella spp., Klebsiella spp., Bordetella spp., Pseudomonas spp. та Proteus spp.), чутливими до енрофлоксацину. Дозування Телята – підшкірно або повільно внутрішньовенно у дозі 1 мл препарату на 10 кг маси тіла (5 мг енрофлоксацину на 1 кг маси тіла тварини) один раз на добу протягом 3-5 діб. При лікуванні гострого артриту або важких інфекцій препарат застосовують протягом 5 діб. Не вводити більш, ніж 10 мл препарату в одне місце. Вівці та кози: підшкірно у дозі 5 мг енрофлоксацину на 1 кг маси тіла, що відповідає 1 мл препарату на 10 кг маси тіла, 1 раз на добу протягом 3 діб. У одне місце ін’єкції слід вводити не більше 6 мл. Свині – внутрішньом’язово у дозі 0,5 мл препарату на 10 кг маси тіла (2,5 мг енрофлоксацину на 1 кг маси тіла тварини) один раз на добу протягом 3 діб. При лікуванні захворювань травного каналу доза або септицемії (що спричинені Escherichia coli) становить 1 мл препарату на 10 кг маси тіла (5 мг енрофлоксацину на 1 кг маси тіла тварини) один раз на добу протягом 3 діб. Не вводити більш, ніж 3 мл препарату в одне місце. Собаки – підшкірно у дозі 1 мл препарату на 10 кг маси тіла (5,0 мг енрофлоксацину на 1 кг маси тіла тварини) один раз на добу протягом 5 діб. Кожну повторну ін’єкцію препарату необхідно вводити в нове місце. Якщо клінічні симптоми захворювання не зникають через 2-3 доби, лікування змінюють. Протипоказання Підвищена чутливість до енрофлоксацину. Не застосовувати собакам у перші 12 місяців життя, а також у період росту, вагітним сукам і сукам у період лактації. Не застосовувати тваринам з ознаками захворювань центральної нервової системи та порушеною функцією нирок. Не використовувати тваринам із недостатнім розвитком хрящової та кісткової тканин. Не застосовувати одночасно з препаратами тетрациклінового ряду, макролідами, хлорамфеніколом, теофіліном. Не застосовувати з профілактичною метою, а також при виявленні збудників, стійких до фторхінолонів. Застереження Побічна дія При застосуванні препарату побічної дії не виявлено. Однак, як і усі фторхінолони, енрофлоксацин може спричинити ураження суглобів, особливо у молодих тварин. Слід бути уважним та не призначати препарат у великих дозах та на тривалий період. Часом можуть виникнути розлади травного каналу у собак та телят. У місці введення препарату може з’явитися подразнення, яке зникає через 4-5 діб. Особливі застереження при використанні Перед застосуванням препарату необхідно зробити тест на чутливість збудника захворювання до енрофлоксацину. Через можливий розвиток резистентності мікроорганізмів до енрофлоксацину препарат не повинен використовуватись для лікування бактеріальних інфекцій середньої важкості. Кожну повторну ін’єкцію препарату необхідно вводити в нове місце. Препарати з групи хінолонів провокують ушкодження хрящів суглобів та інших форм артропатії у молодих тварин, які швидко ростуть. Препарати з групи хінолонів слід з обережністю застосовувати тваринам з розладами ЦНС або з підозрою на такі розлади. Період виведення (каренції) Забій тварин на м’ясо дозволяють через 12 діб (телята після підшкірної ін’єкції), 5 діб (телята після внутрішньовенної інфузії), 4 доби (вівці), 6 діб (кози) та 13 діб (свині) після останнього застосування препарату. Споживання молока дозволяють через 4 доби (кози) та 3 доби (вівці) після останнього застосування препарату. Отримане до зазначеного терміну м’ясо та молоко утилізують або згодовують непродуктивним тваринам, залежно від висновку лікаря ветеринарної медицини. Форма випуску Флакони скляні, закриті гумовими корками під алюмінієву обкатку по 10 та 100 мл. Зберігання Сухе, темне, недоступне для дітей місце за температури від 5 °С до 25 °С. Термін придатності 2 роки. Після першого відбору із флакона препарат використати протягом 28 діб за умови зберігання в темному місці за температури від 2 °С до 8 оС.