Порошок Бензилпеніцилін 1 млн ОД бактерицидний антибіотик 1 гр O.L.KAR

Опис

Інструкція

СКЛАД І ФОРМА ВИПУСКУ Препарат одержують шляхом біосинтезу з продукту життєдіяльності пліснявого гриба – Penicillium chrysogenum. Білий, дрібнокристалічний порошок гіркого смаку, трохи гігроскопічний. Легко руйнується під дією кислот, лугів, спиртів, окислювачів, сонячного світла, шлункового соку, при нагріванні у водних розчинах, а також при дії пеніциліназ. Легко розчинний у спирті, воді та фізіологічному розчині. Випускають у флаконах по 1000000 ОД активної речовини. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ В основі антибактеріальної дії пеніциліну лежить пригнічення синтезу полімеру мукопептиду, що входить до складу клітинної стінки бактерій. Пеніцилін різко порушує обмінні процеси чутливих щодо нього мікроорганізмів. Залежно від концентрації в крові його дія буває бактеріостатичним або бактерицидним, бактерицидні концентрації зазвичай у 2 - 4 рази вище бактеріостатичних. Пеніцилін володіє високою антибіотичною активністю головним чином щодо грампозитивних мікроорганізмів (стрептококів, пневмококів, стафілококів, дифтерійних і сибіркових паличок, клостридій), грамнегативних коків (гонококів, менінгококів), спірохет. ces bovis) . Резистентними до дії пеніциліну, як правило, є грамнегативні мікроби (клебсієли, бруцели), рикетсії, віруси, найпростіші та багато грибів. До дії бензилпеніциліну стійкі штами стафілококів, що утворюють фермент пеніциліназ. Низька активність бензилпеніциліну щодо бактерій кишкової групи, синьогнійної палички та інших мікроорганізмів також пов'язана з виробленням ними пеніцилінази. Пеніцилін легко всмоктується і проникає у більшу частину тканин та рідин організму. При парентеральному введенні швидко всмоктується в кров та інші тканини, що погано проникає крізь синовіальні оболонки та гематоенцефалічний бар'єр. Після внутрішньом'язового введення натрієвої солі бензилпеніциліну його концентрація в крові досягає максимуму в межах 30 хвилин. Через 6-8 годин після разового введення в м'яз в організмі виявляють лише сліди антибіотика, і для підтримки концентрації на досить високому терапевтичному рівні введення слід повторювати. При внутрішньовенному введенні концентрація пеніциліну у крові швидко знижується. Після всмоктування в кров пеніцилін розподіляється нерівномірно в організмі, хоч і проникає майже у всі тканини, за винятком нервового та кісткового мозку. Антибіотик порівняно слабко проникає у різні порожнини організму, крім порожнини очеревини. У плевральну порожнину, перикард та синовіальні сумки пеніцилін проникає повільно та у незначних кількостях, легко проникає крізь плаценту. На відміну від сульфаніламідів, пеніцилін проникає у фіброзні тканини, забезпечуючи хороший терапевтичний ефект при патологічних процесах, що супроводжуються запаленням та некрозом тканин. Ефективність пеніциліну у вогнищі запалення залежить від ступеня васкуляризації. Дифузія пеніциліну в гнійний випіт при абсцесах та емпіємах незначна. Печінка та нирки концентрують пеніцилін у жовчі та сечі. З сечею виводиться 90% дози, що введена парентерально. Незначні кількості виділяються зі слиною, потім молоком, жовчю. Зазвичай при парентеральному застосуванні виділення пеніциліну починається через 10-20 хвилин після введення; через 8 годин із організму виводиться до 90% препарату. ПОКАЗАННЯ Призначають при хворобах, спричинених чутливими до бензилпеніциліну мікроорганізмами, у тому числі при сибірці, некробактеріозі, пастерельозі, пневмоніях, маститах, ендометритах, ранових інфекціях, отиті, септицеміях, флегмонах, інфекціях сечостатевих винен, спірохетоз птахів, а також при вірусних захворюваннях у разі ускладнення бактеріальною інфекцією. ДОЗИ І СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ Бензилпеніцилін натрієву сіль головним чином вводять внутрішньом'язово. Розчин солі пеніциліну готують на воді для ін'єкцій безпосередньо перед введенням, не підігріваючи, дотримуючись правил асептики, зазвичай з розрахунку 100 000 ОД в 1 мл. Приготовані розчини для ін'єкцій слід негайно використовувати; допускається зберігання їх не більше ніж 1 - 2 дні у темному місці при кімнатній температурі та при дотриманні повної асептики. Часто для продовження дії бензилпеніциліну застосовують як розчинник 0,5 % розчин новокаїну, який вводять внутрішньом'язово через кожні 6 годин, але не менше ніж 3 рази на добу. Внаслідок того, що новокаїн сприяє алергізації, його слід у деяких випадках уникати. Для підтримки необхідної постійно високої концентрації в крові пеніцилін вводять внутрішньом'язово 4 - 6 разів на добу в наступних дозах: Вид тварин та птахів Разова внутрішньом'язова доза, ОД/кг маси тіла Дорослим Молодняку Велика рогата худоба 3000 5000 Дрібна рогата худоба 4000 10000 Свині 6000 8000 Коні 2000 3000 Пухові звірі20000 30000 Кури, качки, індички 30000 50000 Курс лікування не менше 4 - 7 днів, при тяжких формах хвороби 7 - 10 днів і більше. Розчин бензилпеніциліну натрієвої солі можна вводити внутрішньовенно (при тяжких септичних станах). При цьому способі доза антибіотика в 2 рази менша за рекомендовану для внутрішньом'язового введення. Також застосовують підшкірно та у вигляді присипок на ранові поверхні. За потреби можна використовувати аерозольно. Лікування бензилпеніциліном, як правило, починають з призначення першої дози, більшої за наступні, з метою створити в організмі ефективну концентрацію, рівень якої підтримують наступним введенням менших доз. Щоб уникнути розвитку резистентності мікроорганізмів до пеніциліну, слід вже з самого початку лікування застосовувати ефективні дози. Також слід враховувати, що раннє припинення лікування також призводить до появи стійких штамів збудників. Бензилпеніцилін можна використовувати в комбінації зі стрептоміцином, сульфаніламідними препаратами, специфічними сироватками та глобулінами. Комплексна терапія посилює ефективність препаратів та запобігає розвитку стійких форм бактерій, проте може збільшити можливість побічних ускладнень. Побічні дії При внутрішньом'язовому введенні препарату іноді виникають алергічні реакції, що швидко розвиваються (аж до анафілактичного шоку), які можуть становити загрозу для життя тварини. У цьому випадку тваринам вводять у дозах, що зазвичай застосовуються, один із засобів: норадреналін або адреналін підшкірно, внутрішньом'язово або внутрішньовенно, при необхідності інтракардіально; 10% розчин хлористого кальцію внутрішньовенно; димедрол внутрішньом'язово або внутрішньовенно та інші антигістамінні препарати, кортикостероїди. ПРОТИПОКАЗАННЯ Підвищена чутливість до пеніциліну. Особливі вказівки При виявленні резистентності збудників до бензилпеніциліну слід замінити його іншим антибіотиком. Забій тварин на м'ясо, яким застосовували бензилпеніцилін натрієву сіль, дозволяється через 3 доби після останнього введення препарату. М'ясо тварин, вимушено вбитих до закінчення зазначеного терміну, можна використовувати для м'ясо-кісткового борошна. Молоко, одержане в період лікування, забороняється використовувати для харчових цілей протягом 24 годин після припинення введення препарату. Таке молоко може бути використане для годування тварин. УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ З пересторогою (список Б). У сухому, темному, недоступному для дітей і тварин при температурі від 5 до 25 °С. Термін придатності – 3 роки.